http://pisky-skola.ucoz.ua/ Блог Thu, 25 Jan 2018 10:03:09 GMT uCoz Web-Service Презентація Африка Презентація Африка https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/prezentacija_afrika/2018-01-25-29 Блог Бицан Ольги Миколаївни pisky-skol https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/prezentacija_afrika/2018-01-25-29 Thu, 25 Jan 2018 10:03:09 GMT РОСЛИННИЙ І ТВАРИННИЙ СВІТ АФРИКИ РОСЛИННИЙ І ТВАРИННИЙ СВІТ АФРИКИ https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/roslinnij_i_tvarinnij_svit_afriki/2018-01-25-28 Блог Бицан Ольги Миколаївни pisky-skol https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/roslinnij_i_tvarinnij_svit_afriki/2018-01-25-28 Thu, 25 Jan 2018 09:59:32 GMT Свято «Прощавай, Букварику!» Свято «Прощавай, Букварику!» https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/svjato_proshhavaj_bukvariku/2018-01-25-27 Блог Бицан Ольги Миколаївни pisky-skol https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/svjato_proshhavaj_bukvariku/2018-01-25-27 Thu, 25 Jan 2018 09:56:56 GMT УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА «КОЛОБОК». УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА «КОЛОБОК». https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/prezentacija_ukrajinska_narodna_kazka_kolobok/2018-01-25-26 Блог Бицан Ольги Миколаївни pisky-skol https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/prezentacija_ukrajinska_narodna_kazka_kolobok/2018-01-25-26 Thu, 25 Jan 2018 09:55:14 GMT вчити глибоко відчувати казку, елементам театралізації, давати характеристики головним героям; розвивати зв’язне мовлення, мислення; формувати комунікативну компетентність через розвиток мовлення учнів, самоосвітню компетентність – через самостійну роботу, інформаційну – через використання комп’ютера на уроці, компетентність продуктивної творчої діяльності – через використання творчих завдань, соціальну – через роботу в малих групах та здоров’язбережувальну компетентність; виховувати в учнів прагнення до добра, порядності, любов до рідної мови, сценічного мистецтва. вчити глибоко відчувати казку, елементам театралізації, давати характеристики головним героям; розвивати зв’язне мовлення, мислення; формувати комунікативну компетентність через розвиток мовлення учнів, самоосвітню компетентність – через самостійну роботу, інформаційну – через використання комп’ютера на уроці, компетентність продуктивної творчої діяльності – через використання творчих завдань, соціальну – через роботу в малих групах та здоров’язбережувальну компетентність; виховувати в учнів прагнення до добра, порядності, любов до рідної мови, сценічного мистецтва. https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/ukrajinska_narodna_kazka_kolobok_geroji_kazki_golovnij_geroj/2018-01-25-25 Блог Бицан Ольги Миколаївни pisky-skol https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/ukrajinska_narodna_kazka_kolobok_geroji_kazki_golovnij_geroj/2018-01-25-25 Thu, 25 Jan 2018 09:48:50 GMT Робота на тему “Фізико-географічна характеристика несприятливих природних процесів на території Сумської області” містить дослідницькі матеріали в межах Сумської області Робота на тему “Фізико-географічна характеристика несприятливих природних процесів на території Сумської області” містить дослідницькі матеріали в межах Сумської області https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/konkursna_robota_ermakovoji_katerini_v_man/2017-12-04-21 Блог Макухи Зої Володимирівни pisky-skol https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/konkursna_robota_ermakovoji_katerini_v_man/2017-12-04-21 Mon, 04 Dec 2017 14:13:11 GMT Співпраця з родинами, <br /> діти яких потребують інклюзивного навчання та виховання <br /> Як відомо, інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу. <br /> Залучення родини є однією з базових складових інклюзивної освіти. <br /> Значення співпраці між школою і сім'єю для успішного навчання учнів неможливо переоцінити. У традиційній концепції батьківського залучення провідними дійовими особами виступали вчителі, тоді як батькам часто відводилася пасивна роль. Новий підхід до розвитку такої співпраці ґрунтується на принципах активної участі, коли родини та школи працюють разом і будують свої стосунки на засадах партнерства. У цьому процесі беруть участь сім'ї, педагоги та інші представники шкільної спільноти; вони спільно намагаються створювати оптимальні умови для навчання... Співпраця з родинами, <br /> діти яких потребують інклюзивного навчання та виховання <br /> Як відомо, інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу. <br /> Залучення родини є однією з базових складових інклюзивної освіти. <br /> Значення співпраці між школою і сім'єю для успішного навчання учнів неможливо переоцінити. У традиційній концепції батьківського залучення провідними дійовими особами виступали вчителі, тоді як батькам часто відводилася пасивна роль. Новий підхід до розвитку такої співпраці ґрунтується на принципах активної участі, коли родини та школи працюють разом і будують свої стосунки на засадах партнерства. У цьому процесі беруть участь сім'ї, педагоги та інші представники шкільної спільноти; вони спільно намагаються створювати оптимальні умови для навчання учнів і забезпечувати їхнє благополуччя. Наші школи стають дедалі більш розмаїтими, і це означає, що нам необхідно розшири своє розуміння сімейних структур і заходів, продумувати методику роботи з учнями, які самі по собі уособлюють це розмаїття: в плані навчання, культури, мови та виховання. В умовах істинної співпраці зі школою родини часто привносять знання та інсайти, які в іншому випадку залишилися б без уваги. Спираючись на ці знання, вчителі й керівники закладу освіти можуть організовувати навчальний процес таким чином, щоб допомагати учням розв'язувати свої унікальні задачі та задовольняти свої інтереси, а також робити все можливе для успішного навчання кожної дитини. <br /> Школи мають брати на себе ініціативу в налагодженні й підтриманні співпраці з родинами. Зокрема, вся система роботи в навчальному закладі має: <br /> - працювати на створення доброзичливого шкільного середовища, відкритого для всіх родин; <br /> - підкреслювати, що родини є активними членами загальношкільної спільноти фахівців, яка навчається; <br /> - заохочувати родини висловлювати свою позицію (тобто своє розуміння, погляди й очікування) стосовно всіх питань життєдіяльності навчального закладу; <br /> - створювати умови для активного залучення родин до процесів управління й ухвалення рішень на рівні школи; <br /> - заохочувати довіру, відкритість, спільну відповідальність за прийняті рішення стосовно організації навчання учнів та створення для них рівних умов; <br /> - передбачати демократичні механізми для того, щоб усі голоси батьківської громади було представлено й почуто; <br /> - допомагати впевнитися в тому, що всі родини розуміють, наскільки співпраця і представництво важливі для школи (в тому числі родини, для яких англійська мова не є рідною, та родини з низьким рівнем грамотності); <br /> - залучати волонтерів для допомоги в усіх аспектах життєдіяльності навчального закладу, а не лише для проведення шкільних свят та організації позакласної роботи (наприклад, для надання підтримки у процесі навчання, діяльності спортивних секцій та для роботи в шкільних комітетах); <br /> - передбачати виділення додаткових ресурсів, які дають змогу родинам брати участь у процесі співпраці; <br /> - відображати думку про високі очікування для всіх учнів; <br /> - забезпечувати організаційну структуру, яка сприяє продуктивній співпраці; <br /> - заохочувати бажання експериментувати, застосовувати інноваційні методи, шукати способи вирішення проблем на місцевому рівні та впроваджувати їх силами громади; <br /> - сприяти обміну думками та робити його обов'язковим елементом навчального процесу на уроці та невід'ємною складовою загальної шкільної практики; <br /> - сприяти створенню на території школи місць, атмосфера яких заохочує до співпраці та обговорення; <br /> - вітати унікальність кожної родини (її структуру, мову, життєву умови, етнічну приналежність), щоб прищеплювати учням розуміння розмаїття; <br /> - передбачати комплекс заходів для того, щоб родини могли регулярно спілкуватися з педагогічним колективом, обговорювати свої очікування, прогрес дитини в засвоєнні навчальної програми та забезпечення її благополуччя; причому така комунікація організовується в зручний для родини спосіб; <br /> - заохочувати батьків відвідувати тренінги та семінари для дорослої аудиторії, які проходять на базі школи; <br /> - створювати можливості у школі для контактів між родинами, для обміну знаннями та представлення своєї унікальності; <br /> - передбачати заходи для збирання та спільного обговорення даних про бар'єри для співпраці з родинами та умови, які їй сприяють. <br /> Співпраця між школою і родиною — це не просто набір процедур чи заходів. Якщо така співпраця відбувається в атмосфері відкритості, довіри, поваги та взаємності, то родини й освітяни здатні спільно знаходити відповіді на виклики свого контексту. Також вона буде можливою лише тоді, коли є готовність експериментувати й нести колективну відповідальність за прийняття рішень. З часом повага та співпраця між школою й родиною веде до взаємного розуміння і тіснішого узгодження очікувань обох сторін, що, відповідно, також допомагає учням втілювати ці очікування в життя. <br /> Батьки можуть надавати корисну інформацію та забезпечувати підтримку у процесі навчання. Тому важливо від початку налагодити з ними хороші стосунки, провідним принципом яких є співпраця. Рух інформації має бути двостороннім. Тобто не лише батьки здатні ділитися з вами цінними спостереженнями, а й ви також можете робити те саме для них, даючи змогу більше дізнатися про прогрес їхньої дитини в школі. Розпочинати контакти з батьками варто якомога раніше, можливо навіть до початку навчального року. І в ідеальному варіанті між вами мають складатися приязні й продуктивні стосунки на основі взаємного розуміння. <br /> Нижче пропонуємо кілька запитань для бесіди з батьками, які допоможуть глибше зрозуміти учня: <br /> У чому полягають сильні сторони вашої дитини і в яких сферах вона виявляє певні потреби? <br /> Які особливі таланти є у вашої дитини? <br /> Що мотивує вашу дитину? Які в неї інтереси? <br /> Чи подобається вашій дитині у школі? <br /> Чи має ваша дитина особливі страхи або чи є щось, що змушує її хвилюватися? <br /> Чи багато друзів у вашої дитини? Які вони? <br /> Які стосунки у вашої дитини з учителями? <br /> Чи полюбляє ваша дитина групові види діяльності або, навпаки, воліє <br /> працювати сама? <br /> Чи приймає ваша дитина на себе відповідальність за виконання завдань? <br /> Розкажіть, будь ласка, про попереднє навчання вашої дитини (навчальні заклади, контексти тощо). <br /> Які цілі для вашої дитини ви ставите цього року? <br /> Чи є щось іще, що я маю знати, або будь-яка інша інформація, яка може мені знадобитися? <br /> Яку інформацію я можу надати вам зараз і в подальшому на регулярній основі? Чим я можу допомогти вам цього року? <br /> Використовуючи ці запитання як орієнтир під час розмови, поряд з ними можна також досліджувати інші аспекти та пропускати пункти, що не стосуються вашого навчального контексту. У процесі бесіди рекомендується дотримуватися обраної тематики й витрачати мінімум часу на сторонню інформацію. Однак це не означає, що ви не повинні відхилятися від наперед визначеного напряму. Адже батьки можуть піднімати інші запитання, які не спали на думку вам. Проте, навіть відходячи від основної теми бесіди, необхідно пам'ятати, що мета вашої зустрічі полягає в тому, аби більше дізнатися про учня. Також слід звернути увагу на те, що отримана від батьків інформація, якою б неформальною вона не була, має залишатися конфіденційною і її не можна розголошувати навіть своїм колегам у школі. Якщо ви бажаєте поділитися окремими фактами чи даними з іншими працівниками, спершу потрібно заручитися дозволом батьків. <br /> Для спілкування слід обирати місце, де батьки почуватимуться комфортно, наприклад зручну й привітну кімнату у школі. Можна запропонувати каву або чай і докласти всіх зусиль для підтримання неформальної атмосфери. Це, по-перше, допоможе отримати більш відкриті й розгорнуті відповіді і, по-друге, дасть батькам відчуття, що їх сприймають як важливих членів спільноти вашого класу й школи. https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/spivpracja_z_rodinami_diti_jakikh_potrebujut_inkljuzivnogo_navchannja_ta_vikhovannja/2017-12-01-18 Блог Проценко Катерини Анатоліївни pisky-skol https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/spivpracja_z_rodinami_diti_jakikh_potrebujut_inkljuzivnogo_navchannja_ta_vikhovannja/2017-12-01-18 Fri, 01 Dec 2017 12:52:49 GMT Гіперактивний розлад <br /> з дефіцитом уваги у дітей <br /> Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги (ГРДУ) – це розлад самоконтролю, який означає дефіцит уваги, проблеми контролю над бажаннями і високий рівень активності. Переважно цей розлад не тимчасовий і не минає з віком. <br /> Основні симптоми <br /> 1.Неуважність: <br /> - часто не в змозі зосередитись на деталях або робить помилки через неуважність у виконанні шкільних завдань чи якихось фізичних дій/вправ; <br /> - часто має проблеми з утриманням уваги на завданні або грі; <br /> - часто губить або забуває речі, необхідні для виконання завдань або іншої діяльності (наприклад, записи домашнього завдання, книжки, ручки, інструменти, іграшки); <br /> - легко відволікається на сторонні подразники; <br /> - часто не слухає, коли до нього говорять. <br /> 2.Надмірна активність: <br /> - не може всидіти на місці, постійно рухається; <br /> - багато бігає і «все перевертає» там, де цього робити не варто; <br /> - не здатен тихо, спокі... Гіперактивний розлад <br /> з дефіцитом уваги у дітей <br /> Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги (ГРДУ) – це розлад самоконтролю, який означає дефіцит уваги, проблеми контролю над бажаннями і високий рівень активності. Переважно цей розлад не тимчасовий і не минає з віком. <br /> Основні симптоми <br /> 1.Неуважність: <br /> - часто не в змозі зосередитись на деталях або робить помилки через неуважність у виконанні шкільних завдань чи якихось фізичних дій/вправ; <br /> - часто має проблеми з утриманням уваги на завданні або грі; <br /> - часто губить або забуває речі, необхідні для виконання завдань або іншої діяльності (наприклад, записи домашнього завдання, книжки, ручки, інструменти, іграшки); <br /> - легко відволікається на сторонні подразники; <br /> - часто не слухає, коли до нього говорять. <br /> 2.Надмірна активність: <br /> - не може всидіти на місці, постійно рухається; <br /> - багато бігає і «все перевертає» там, де цього робити не варто; <br /> - не здатен тихо, спокійно бавитися або ж відпочивати; <br /> - занадто багато говорить. <br /> 3. Імпульсивність: <br /> - часто говорить наперед, не дослухавши запитання до кінця; <br /> - нетерпеливий, має труднощі з очікуванням своєї черги; <br /> - знає, як поводитись, проте не може дотримуватись правил; <br /> - відповідає до того, як його запитають; <br /> - не підкоряється правилам (поведінки, гри). <br /> Причини гіперактивного розладу з дефіцитом уваги <br /> Батьки часто шукають причини поганої поведінки в собі (не так виховали, не так годували тощо), в дитині (лінивий, вредний, характер поганий). Справжні причини ГРДУ дають змогу відповісти не тільки на питання, чому це сталось, але і на питання, як потрібно діяти. Цю інформацію важливо мати для того, щоби розуміти, що потрібно цим дітям для покращення якості їхнього життя. <br /> Причин цього розладу є декілька, їх об’єднують у такі основні групи: <br /> 1. Спадковість(генетичні фактори). <br /> 2. Затримка мозкового розвитку (незрілий мозок), погана передача інформації нейротрансміттерами (речовинами, котрі передають імпульси від клітини). <br /> Допомога батькам <br /> Прийняти рішення, професійно оцінити стан дитини завжди дуже важливо для батьків. Інформація, отримана від фахівців, може бути не надто втішною. Водночас зволікання може призвести до небажаних наслідків. Проте часто до спеціалістів звертаються батьки, котрі вже мають серйозні проблеми з дитячою поведінкою. <br /> Якщо ви починаєте підозрювати, що ваша дитина має певні проблеми, не ігноруйте і не сподівайтесь, що дитина їх просто переросте. Зверніться за професійною порадою до педіатра, психіатра, невролога, психолога. Дуже важливе раннє виявлення розладу. Дитячий психіатр зможе точно встановити диференційний діагноз та ступінь вираженості розладу. При виборі спеціаліста не соромтеся запитати про досвід роботи із гіперактивними дітьми, про ставлення до дітей із ГРДУ. Ви можете запитати про все, що на вашу думку, є важливим для вас та вашої дитини. Від того, хто буде консультувати чи займатись із вашою дитиною, залежить дуже багато. Хороший спеціаліст ітиме на співпрацю і намагатиметься допомогти, прагнутиме зробити вас компетентними у сфері ГРДУ. <br /> <br /> Рекомендації батькам гіперактивної дитини <br />  Виявляйте твердість і послідовність у вихованні. <br />  Реагуйте на дії дитини у несподіваний спосіб (пожартуйте, повторіть дії дитини, сфотографуйте її, залишіть у кімнаті саму та ін.) <br />  Пам’ятайте: надмірні балакучість, рухливість, недисциплінованість – не є навмисними. <br />  Установіть твердий розпорядок дня для дитини. <br />  Не допускайте перевтоми, це сприяє зниженню самоконтролю та зростанню гіперактивності. <br />  Знизити емоційне напруження допоможуть приємні тактильні відчуття, погладжування, ігри. <br />  Говоріть конкретно, не більш 10 слів. <br />  Частіше хваліть дитину. <br /> Рекомендації педагогу, що працює з гіперактивною дитиною <br /><br />  Оптимальне місце в класі для гіперактивної дитини – перша парта навпроти стола вчителя або в середньому ряду. <br />  Змінить режим уроку з включенням фізкультхвилинок. <br />  Дозвольте цій дитині через кожні 20 хвилин підводитись і ходити класом. <br />  Спрямовуйте енергію дитини в корисне русло: пропонуйте вимити дошку, роздати зошити тощо. <br />  Ігноруйте негативні вчинки й заохочуйте позитивні. <br />  Дисциплінарні заходи впливу (покарання, зауваження, крики) не поліпшать поведінки дитини, а погіршать її. <br />  Пам’ятайте: з дитиною треба домовитись, а не зламати її! <br /> ПАМЯТАЙТЕ! <br /><br /> Гіперактивні діти можуть продуктивно працювати упродовж 5-10 хвилин, потім мозок відпочиває 3-7 хвилин, накопичує енергію для наступного циклу. У цей момент дитина відволікається, не реагує на вчителя. <br /> Згодом розумова діяльність відновлюється і дитина готова до 5-15 хвилинної роботи. https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/giperaktivnij_rozlad_z_deficitom_uvagi_u_ditej/2017-12-01-17 Блог Проценко Катерини Анатоліївни pisky-skol https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/giperaktivnij_rozlad_z_deficitom_uvagi_u_ditej/2017-12-01-17 Fri, 01 Dec 2017 12:51:44 GMT Етика спілкування <br /> з людьми, які мають обмежені фізичні або інтелектуальні можливості <br /> Особливості спілкування. <br /> Ставте на перше місце людину. Використовуйте: «людина з інвалідністю», а не «інвалід». Вживайте словосполучення «людина на візку», а не «інвалід на візку». Інвалідний візок – це засіб, який забезпечує індивідуальну мобільність. Запобігайте використанню негативних слів, наприклад, «каліка» чи «нещасний». <br /> Спілкування з людьми, які користуються інвалідними візками чи мають обмежену мобільність <br /> Люди, які користуються інвалідними візками, мають різні можливості. Хтось із них може користуватись руками та долонями (п'ястком), інші можуть встати з інвалідного візка та пройти певну відстань. <br /> Коли ви спілкуєтесь з людиною, яка користується інвалідним візком, принесіть стілець і сядьте на одному рівні з нею. Якщо це зробити неможливо, то трохи відійдіть, щоб вона могла дивитись вам у вічі, не напружувала шию. <br /> Не перехиляйтесь через людину, ... Етика спілкування <br /> з людьми, які мають обмежені фізичні або інтелектуальні можливості <br /> Особливості спілкування. <br /> Ставте на перше місце людину. Використовуйте: «людина з інвалідністю», а не «інвалід». Вживайте словосполучення «людина на візку», а не «інвалід на візку». Інвалідний візок – це засіб, який забезпечує індивідуальну мобільність. Запобігайте використанню негативних слів, наприклад, «каліка» чи «нещасний». <br /> Спілкування з людьми, які користуються інвалідними візками чи мають обмежену мобільність <br /> Люди, які користуються інвалідними візками, мають різні можливості. Хтось із них може користуватись руками та долонями (п'ястком), інші можуть встати з інвалідного візка та пройти певну відстань. <br /> Коли ви спілкуєтесь з людиною, яка користується інвалідним візком, принесіть стілець і сядьте на одному рівні з нею. Якщо це зробити неможливо, то трохи відійдіть, щоб вона могла дивитись вам у вічі, не напружувала шию. <br /> Не перехиляйтесь через людину, яка сидить в інвалідному візку. <br /> Не штовхайте інвалідний візок, не торкайтесь його: це частина особистого простору людини. Якщо ви допомагаєте комусь подолати бордюр, не дочекавшись вказівок, то можете пошкодити інвалідний візок. Ви можете відокремити певні частини візка, якщо потягнете за ручки чи за підставку для ніг. <br /> Люди, які користуються опорними тростинами або милицями, потребують того, щоб руки допомагали їм підтримувати баланс. Тому ніколи не смикайте їх за руки. <br /> Люди з обмеженою мобільністю можуть спиратися на двері, коли відкривають їх. Якщо ці двері будуть відкриватись зі спини чи не очікувано, це може стати причиною падіння. <br /> Якщо ви пропонуєте присісти людині з обмеженою мобільністю, то пам'ятайте: їй легше користуватись стільцями, які мають підлокітники або підвищені сидіння. <br /> Люди, які не мають очевидних ознак інвалідності, можуть також мати певні проблеми з власною мобільністю. Наприклад, у людини із захворюваннями серця чи дихальних шляхів може виникати проблема після прогулянок на довгі відстані або після швидкого ходіння. <br /> Деякі люди мають обмеження у функціонуванні п'ястків або рук. Будьте готові запропонувати допомогу, пов'язану з діставанням предметів, їх підняттям, відкриттям дверей. <br /> Спілкування з людьми, які не бачать або мають обмежений зір <br /> Люди, які не бачать, зазвичай знають, як зорієнтуватись на вулиці. Вони можуть користуватись білою тростиною або мати собаку-поводиря. Людина може мати часткову втрату зору. Будьте готові запропонувати допомогу (наприклад, прочитати щось), якщо вас про це попросять. <br /> Перед тим, як починаєте спілкуватися з людиною, яка не бачить, назвіть своє ім'я та, за потреби, посаду. Тримайте проходи вільними від перешкод. <br /> Люди, які не бачать, використовують свої руки для балансування. Тому, якщо їх потрібно супроводжувати, запропонуйте свою руку для підтримки, а не беріть їхньої. А ще краще скерувати руку людини, яка не бачить, так, щоб вона самостійно торкнулася поруччя чи спинки стільця, могла підійти до сходів або сидіння. <br /> Якщо ви маєте залишити людину, яка не бачить, спочатку поінформуйте її про розташування виходу, а потім залиште її біля столу, стільця чи іншого орієнтиру. Для такої людини центр кімнати нічого не означає. <br /> Не торкайтесь білої тростини чи собаки-поводиря. Собака працює і має бути зосередженим. Біла тростина – частина особистого простору. Якщо людина опускає тростину, не міняйте її положення. Але повідомте, якщо вона збилась зі шляху. <br /> Спілкування з людьми, які не чують або мають обмежений слух <br /> Найефективнішим способом спілкування з людиною, яка віддає перевагу мові жестів, є залучення кваліфікованого перекладача. Для повсякденного спілкування прийнятним є письмове спілкування. <br /> Дізнайтесь у людини, яка не чує, чи бажає вона спілкуватися мовою знаків, жестів, у письмовій формі. Якщо вам важко зрозуміти мову людини, яка не чує, повідомте її про це. <br /> Коли ви ведете розмову за допомогою перекладача, дивіться безпосередньо на людину, яка не чує і говоріть безпосередньо з нею. Наприклад: «Що ви бажаєте?», а не звертайтесь до перекладача: «Запитайте, чого вона (він) бажає?». <br /> Не приймайте рішення за людей, які не чують, вони повинні самостійно прийняти їх. <br /> Перш ніж вступати в розмову з людиною, яка не чує або має обмежений слух, переконайтесь, що ви отримали її увагу. Залежно від ситуації ви можете подати знак рукою, доторкнутися до плеча тощо. <br /> Перефразуйте, а не просто повторюйте речення, які не розуміє людина. <br /> Під час розмови Ви повинні повернутися обличчям до людини. Для ефективного спілкування найбільше підходить спокійна кімната з належним освітленням. Якщо джерело світла (наприклад, вікно) знаходиться позаду вас, відблиски можуть заважати людині, яка не чує, або має обмежений слух, бачити ваше обличчя, це може ускладнити читання з губ. <br /> Говоріть чітко. Більшість людей, які не чують або мають обмежений слух, розраховують на те, що зможуть читати з губ людини, яка говорить. <br /> Не існує потреби розмовляти підвищеним тоном з людиною, яка не чує. Якщо людина користується допоміжним пристроєм, він буде налаштований на нормальну гучність голосу. <br /> Спілкування з людьми, які мають труднощі мовлення <br /> Уся увага повинна бути зосереджена на людині. Не переривайте і не закінчуйте речення замість неї. Якщо вам важко зрозуміти, попросіть повторити. У більшості випадків людина не заперечуватиме. Якщо після спроб ви все ще не можете зрозуміти людину, попросіть її написати чи запропонувати інший спосіб спілкування. <br /> Спокійне оточення полегшує спілкування. <br /> Можливість спілкуватись та бути сприйнятим – важлива для кожного з нас. <br /> Спілкування з людьми, які хворі на епілепсію (епілептичні напади) <br /> Якщо в людини напад, то ви не можете зупинити його. Якщо вона впала, переконайтесь у тому, що її голова захищена, та дочекайтеся кінця нападу. <br /> Коли напад минув, людина може втратити орієнтацію у просторі та почуватись збентеженою. Спробуйте забезпечити їй умови, щоб вона могла прийти «до тями» – повернутись до свого звичного стану. <br /> Спілкування з людьми, які мають психіатричні захворювання <br /> Стрес може впливати на можливість функціонування людини. Спробуйте не доводити ситуацію до критичної межі. <br /> Люди, які мають психіатричні форми інвалідності, мають різні індивідуальні риси та у різний спосіб долають свою інвалідність. Ставтесь до кожної людини як до особистості. <br /> Спитайте, що буде для неї найзручнішим та якомога краще задовольніть її потреби. <br /> Коли людина перебуває у кризовому стані, залишайтесь спокійним, намагайтесь підтримати її. Запитайте, чим ви можете їй допомогти, та дізнайтесь, кого можна покликати на допомогу. <br /> Спілкування з людьми, в яких інвалідність пов'язана з інтелектуальним недорозвиненням <br /> Говоріть із людиною чіткими реченнями, використовуючи прості слова та конкретні (а не абстрактні) поняття. <br /> Не розмовляйте з людиною, яка має інвалідність, пов'язану з розвитком, як з дитиною, не говоріть зверхньо. Використовуйте темп розмови, складність та словниковий запас відповідно до можливостей людини. <br /> Пам'ятайте, що людина доросла й може приймати власні рішення (крім випадків, коли вам відомо інше). <br /> Людина з інвалідністю, пов'язаною з розвитком, часто не може швидко приймати рішення. Будьте терплячими та дайте їй для цього стільки часу, скільки вона потребує. https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/etika_spilkuvannja_z_ljudmi_jaki_majut_obmezheni_fizichni_abo_intelektualni_mozhlivosti/2017-12-01-14 Блог Проценко Катерини Анатоліївни pisky-skol https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/etika_spilkuvannja_z_ljudmi_jaki_majut_obmezheni_fizichni_abo_intelektualni_mozhlivosti/2017-12-01-14 Fri, 01 Dec 2017 12:49:01 GMT Тренінгове заняття для педагогів «Розвиток стресостійкості, як профілактика емоційного вигорання педагогів» <br /> Мета: ознайомити педагогів з поняттям "синдром емоційного вигорання", його основними причинами і симптомами, визначити основні умови збереження емоційного здоров'я педагога; підвищити самооцінку педагогів, їх впевненість у собі; створити умови для психологічного розвантаження педагогів; надати інформацію про сучасні техніки і прийоми стабілізації емоційного стану педагогів. <br /> Завдання: навчити педагогів практичним навичкам боротьби з «синдромом емоційного вигорання» <br /> Створити в групі атмосферу емоційної свободи та відкритості, дружелюбності і довіри один до одного. <br /> Формувати професійні якості: комунікативні здібності, рефлексію, здатність до емпатії. <br /> Матеріали: аркуші паперу, ручки, відро для "сміття", ваза, записки з побажаннями <br /> <br /> Хід семінару: <br /> Привітаннях <br /> Психолог. Сьогодні добре знайомим явищем у навчальних закладах є с... Тренінгове заняття для педагогів «Розвиток стресостійкості, як профілактика емоційного вигорання педагогів» <br /> Мета: ознайомити педагогів з поняттям "синдром емоційного вигорання", його основними причинами і симптомами, визначити основні умови збереження емоційного здоров'я педагога; підвищити самооцінку педагогів, їх впевненість у собі; створити умови для психологічного розвантаження педагогів; надати інформацію про сучасні техніки і прийоми стабілізації емоційного стану педагогів. <br /> Завдання: навчити педагогів практичним навичкам боротьби з «синдромом емоційного вигорання» <br /> Створити в групі атмосферу емоційної свободи та відкритості, дружелюбності і довіри один до одного. <br /> Формувати професійні якості: комунікативні здібності, рефлексію, здатність до емпатії. <br /> Матеріали: аркуші паперу, ручки, відро для "сміття", ваза, записки з побажаннями <br /> <br /> Хід семінару: <br /> Привітаннях <br /> Психолог. Сьогодні добре знайомим явищем у навчальних закладах є синдром професійного вигорання. <br /> Постійна втома, емоційна спустошеність, байдужість, відсутність соціальної підтримки, постійні докори учням та їх батькам, незадоволеність професією - мабуть, знайомі явища для багатьох присутніх. Саме вони є проявами синдрому професійного вигорання. <br /> Вправа Самопрезентація <br /> Мета:познайомитися з учасниками; презентувати себе; сприяти встановленню емоційних контактів <br /> Інструкція .Кожен учасник по черзі називає своє імя і промовляє фразу, починаючи зі слів: «Мене на роботі цінують за…» <br /> Вправа Правила роботи в групі <br /> Мета: обговорити принципи подальшої роботи. <br /> Психолог. Щоб наше заняття було успішним і результативним, необхідно виробити правила роботи нашої групи.Щоб правила діяли, їх потрібно прийняти. <br /> Вправа «Це здорово!» <br /> Мета:формувати командну згуртованість, емоційне піднесення. <br /> Психолог . Зараз ви по черзі будете виходити в центр півкола та розповідати про якусь свою рису, уміння чи талант. У відповідь на кожне таке висловлювання всі інші разом відповідають «Це здорово!» <br /> Міні-лекція "Емоційне вигоряння: симптоми, причини і фази розвитку" <br /> Емоційне вигорання - це синдром, який розвивається під впливом хронічного стресу і постійних навантажень і призводить до виснаження емоційно-енергетичних і особистісних ресурсів людини. Емоційне вигорання виникає в результаті накопичення негативних емоцій, без "розрядки" або "визволення" від них. Це захисна реакція організму на стрес, який виникає, якщо немає способу звільнитися від негативних емоцій. <br /> Поняття "емоційне вигоряння" ввів американський психіатр Х. Фрейденбергер в 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуючись з іншими людьми, постійно перебувають в емоційно перевантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги. Це люди, які працюють в системі "людина-людина": лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники, юристи, психіатри та ін .. Як відзначають зарубіжні та вітчизняні дослідники, люди цих професій, постійно стикаються з негативними емоціями своїх пацієнтів, клієнтів, вихованців, і мимоволі залучаються до цих переживань, через що і переживають підвищену емоційну напругу. <br /> Розвиток синдрому носить поетапний характер. Спочатку спостерігаються значні енергетичні витрати - наслідок високої установки на виконання професійної діяльності. У міру розвитку синдрому з'являється відчуття втоми, яке поступово змінюється розчаруванням, зниженням інтересу до своєї роботи. <br /> Відповідно до моделі М. Буріша (Burisch, 1994), розвиток Синдрому емоційного вигорання проходить ряд стадій. Спочатку виникають значні енергетичні витрати - наслідок екстремально високої позитивної установки на виконання професійної діяльності. У міру розвитку синдрому з'являється відчуття втоми, яке поступово змінюється розчаруванням, зниженням інтересу до своєї роботи. Слід, однак, відзначити, що розвиток емоційного вигорання індивідуально і визначається відмінностями в емоційно-мотиваційній сфері, а також умовами, в яких протікає професійна діяльність людини. <br /> На думку В.В. Бойко, емоційне вигорання - це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на психотравмуючі впливи. <br /> Емоційне вигорання являє собою придбаний стереотип емоційного, частіше всього професійного, поведінки. "Вигорання" почасти функціональний стереотип, оскільки дозволяє людині дозувати і економно витрачати енергетичні ресурси. У той же час, можуть виникати його дисфункціональні слідства, коли "вигорання" негативно позначається на виконанні професійної діяльності та відносинах з партнерами. <br /> I Фаза напруги - є передвісником і «запускають» механізмом у формуванні емоційного вигорання. Складається з наступних симптомів: <br /> 1. Симптом «переживання психотравмуючих обставин». <br /> Проявляється як усвідомлення психотравмуючих чинників діяльності, які важко усунути. Накопичується розпач і обурення. Нерозв'язність ситуації призводить до розвитку інших явищ «вигорання». <br /> 2. Симптом незадоволеності собою. <br /> В результаті невдач чи нездатності вплинути на психотравмуючі обставини, людина зазвичай відчуває невдоволення собою, професією, конкретними обов'язками. Діє механізм «емоційного перенесення» - енергія емоцій спрямовується не стільки зовні, скільки на себе. <br /> 3. Симптоми «загнанности в клітку». <br /> Виникають не у всіх випадках, хоча є логічним продовженням розвивається стресу. Коли психотравмирующие обставини тиснуть, і ми нічого не можемо змінити, до нас приходить відчуття безпорадності. Ми намагаємося щось зробити, зосереджуємо всі свої можливості - психічні ресурси: мислення, установки, сенси, плани, цілі. І якщо не знаходимо виходу, настає стан інтелектуально-емоційного ступору. <br /> 4. Симптом «тривоги і депресії». <br /> Симптом «загнанности в клітку» може перейти в тривожно-депресивну симптоматику. Професіонал переживає особистісну тривогу, розчарування в собі, в професії або місці роботи. Цей симптом є крайньою точкою у формуванні І фази напруги <br /> II Фаза «резистенции» - вичленення цієї фази в самостійну вельми умовно. Фактично опір наростаючому стресу починається з моменту появи напруги. Людина прагне до психологічного комфорту і тому намагається знизити тиск зовнішніх обставин. Формування захисту на етапі опору відбувається на тлі наступних явищ: <br /> 1. Симптом «неадекватного виборчого емоційного реагування». <br /> Безсумнівна ознака «вигорання», коли професіонал перестає вловлювати різницю між двома принципово відмінними явищами: <br /> - Економічний прояв емоцій <br /> - Неадекватне виборче емоційне реагування <br /> У першому випадку мова йде про корисний навику взаємодії з діловими партнерами - підключати емоції досить обмеженого регістра і помірної інтенсивності: легка усмішка, привітний погляд, м'який, спокійний тон мови, стримані реакції на сильні подразники, лаконічні форми вираження незгоди, відсутність категоричності, грубості. При необхідності професіонал здатний поставитися до підопічного або клієнту більш емоційно, із щирим співчуттям. Такий режим спілкування свідчить про високий рівень професіоналізму. <br /> Зовсім інша справа, коли професіонал неадекватно «економить» на емоціях, обмежує емоційну віддачу за рахунок вибіркового реагування на ситуації. Діє принцип «хочу чи не хочу»: вважатиму за потрібне - приділю увагу підопічному, партнеру, буде настрій - озвуся на його стан і потреби. При всій неприйнятність такого стилю емоційного поведінки, він дуже поширений. Справа в тому, що людині найчастіше здається, ніби він надходить допустимим чином. Однак суб'єкт спілкування або спостерігач фіксує інше - емоційну черствість, нечемність, байдужість. <br /> Неадекватне виборче емоційне реагування інтерпретується партнерами як неповагу до особистості, тобто переходить у площину моральності. <br /> 2. Симптом «емоційно-моральної дезорієнтації». <br /> Він є логічним продовженням неадекватного реагування у відносинах з діловим партнером. Професіонал не тільки усвідомлює, що не проявляє належного емоційного ставлення до свого підопічного, він ще й виправдовується: «таким людям не можна співчувати», «чому я повинен за всіх хвилюватися», «вона ще й на шию сяде» і т.п. <br /> Подібні думки та оцінки говорять про те, що моральні почуття соціального працівника залишаються осторонь. Лікар, соціальний працівник, учитель не має морального права ділити підопічних на «хороших» і «поганих», на гідних і недостойних поваги. Істинний професіоналізм - безоціночне ставлення до людей, повага до особистості, якою б вона не була, і виконання свого професійного обов'язку. <br /> 3. Симптом «розширення сфери економії емоцій». <br /> Симптоми емоційного вигорання виявляються поза професійної діяльності - вдома, в спілкуванні з приятелями, знайомими. Випадок відомий: на роботі ви до того втомлюєтеся від контактів, розмов, що вам не хочеться спілкуватися навіть із близькими. На роботі ви ще тримаєтесь, а вдома замикаєтеся або взагалі «ричить» на чоловіка і дітей. До речі, саме домашні часто стають «жертвою» емоційного вигорання. <br /> 4. Симптом «редукції професійних обов'язків». <br /> Проявляється в спробі полегшити або скоротити обов'язки, які вимагають емоційних витрат. Підопічних обділяють елементарною увагою. <br /> III Фаза виснаження - характеризується падінням загального енергетичного тонусу і ослабленням нервової системи. «Вигорання» стає невід'ємним атрибутом особистості. <br /> 1. Симптом «емоційного дефіциту» . <br /> До професіоналу приходить відчуття, що емоційно він не може допомагати своїм клієнтам, підопічним. Не в змозі увійти в їхнє становище, співпереживати. Про те, що це ніщо інше як емоційне вигорання, свідчить минуле: раніше таких відчуттів не було, і особистість переживає їх появу. З'являється дратівливість, образи, різкість, грубість. <br /> 2. Симптом «емоційної відстороненості». <br /> Людина поступово навчається працювати як бездушний автомат. Він майже повністю виключає емоції зі сфери професійної діяльності. В інших сферах він живе повнокровними емоціями. <br /> 3. Реагування без почуттів і емоцій - найбільш яскравий симптом «вигорання». <br /> Він свідчить про професійної деформації особистості і завдає шкоди суб'єкту спілкування. Підопічний може бути глибоко травмований виявленим до нього байдужістю. Особливо небезпечна демонстративна форма емоційної відстороненості, коли професіонал всім своїм виглядом показує: «наплювати на вас». <br /> 4. Симптом особистісної відстороненості, або деперсоналізаціі. <br /> Проявляється не тільки на роботі, але й поза сферою професійної діяльності. <br /> Метастази «вигорання» проникають в систему цінностей особистості. Виникає антигуманістичний настрій. Особистість стверджує, що робота з людьми не цікава, не доставляє задоволення, не представляє соціальної цінності. У найбільш важких формах «вигорання» особистість завзято захищає свою антігуманістіческую філософію: «ненавиджу ...», «зневажаю ...», «взяти б автомат і всіх ...». У таких випадках «вигорання» змикається з психопатологічними проявами особистості, з неврозоподобнимі або психопатичними станами. Таким особистостям протипоказана професійна робота з людьми. <br /> 5. Симптом «психосоматичних і психовегетативних» порушень <br /> Вправа "Кошик сміття" <br /> Мета: звільнення від негативних почуттів та емоцій. <br /> Матеріали: аркуші паперу, ручки, відро для "сміття". <br /> Посеред кімнати психолог ставить символічне кошик для сміття. Учасники мають можливість поміркувати, навіщо людині відро для сміття і чому його потрібно постійно звільняти. Психолог: "Уявіть собі життя без такого відра: коли сміття поступово заповнює кімнату, стає неможливо дихати, рухатися, люди починають хворіти. Те ж відбувається і з почуттями - у кожного з нас накопичуються не завжди потрібні, деструктивні почуття, наприклад, образа, страх. Я пропоную всім викинути в сміттєве відро старі непотрібні образи, гнів, страх. Для цього на аркушах паперу напишіть ваші негативні почуття: "я ображаюся на ...", "я серджуся на ...", тощо ". <br /> Після цього педагоги рвуть свої папірці на дрібні шматочки і викидають їх у кошик, де вони всі перемішуються і забираються. <br /><br /> Вправа «Ти молодець, тому що…» <br /> Мета: сприяти формуванню навичок взаємопідтримки. <br /> Вам потрібно кожному із вашої групи сказати: «Мене не люблять за те, що …» і закінчити речення. А партнери мають відповісти реченням: «Усе одно ти молодець, тому що …». Потім учасники міняються ролями. <br /> Що ви відчули під час виконання вправи? <br /> Чи всім легко було відреагувати на слова партнера у запропонований спосіб? <br /> Що ви відчували, коли вам висловлювали підтримку? <br /> Чи часто ви отримуєте підтримку від інших людей? <br /> <br /> Гра "Чарівна скринька" <br /> Наприкінці семінару-практикуму учасникам пропонується дістати по одній записці з чарівної скриньки (вази, мішечка), яка підкаже їм, що на них чекає сьогодні або що їм потрібно зробити найближчим часом. <br /> Варіанти побажань: <br /> - Тобі сьогодні особливо пощастить! <br /> - Життя готує тобі приємний сюрприз! <br /> - Настав час зробити те, що ти постійно відкладаєш! <br /> - Люби себе такою, яка ти є, - неповторною! <br /> - Зроби собі подарунок, ти на нього заслуговуєш! <br /> - Сьогодні з тобою разом радість і спокій! <br /> - Сьогодні твій день, успіхів тобі! <br /> - Усі твої бажання і мрії реалізуються, повір у це! <br /> Рекомендації педагогам щодо профілактики емоційного вигорання <br /> 1. Визначте для себе головні життєві цілі і зосередьте зусилля на їх досягненні. <br /> 2. Думайте про щось хороше, відкидайте погані думки. Позитивне мислення і оптимізм - це запорука здоров'я і благополуччя. <br /> 3. Щоранку, піднімаючись з ліжка, думайте про щось хороше, посміхніться, нагадайте собі, що все буде добре, а ви чарівні і прекрасні, у вас чудовий настрій. <br /> 4. Плануйте не тільки свій робочий час, а й свій відпочинок. Встановлюйте пріоритети. <br /> 5. Особливе місце відводите відпочинку і сну. Сон повинен бути спокійним, не менше 7-8 годин. Перед сном можна приготувати заспокійливу ванну з аромамаслами. <br /> 6. Використовуйте протягом дня короткі паузи (хвилини очікування, вимушеної бездіяльності) для розслаблення. <br /> 7. Не згущуються хмари! Не робіть з мухи слона! <br /> 8. Руководите своїми емоціями! Закрийте очі. Уявіть берег моря. Руки підніміть вгору і розведіть в сторону. Відчуйте силу енергії. Складіть руки на животі. <br /> 9. Не нехтуйте спілкуванням! Обговорюйте з близькими вам людьми свої проблеми. <br /> 10. Відпочивайте разом з сім'єю, близькими друзями, колегами. <br /> 11. Знайдіть місце для гумору і сміху у вашому житті. Коли у вас поганий настрій, подивіться кінокомедію, відвідайте цирк, почитайте анекдоти. <br /> 12. Не забувайте хвалити себе! <br /> 13. Посміхайтеся! Навіть якщо не хочеться (1-1,5 хв.). <br /> 14. Знаходьте час для себе: прийміть розслаблюючу ванну, почитайте улюблену книгу, зробіть косметичні процедури тощо! Влаштовуйте для себе невеликі свята! <br /> 15. Станьте ентузіастом власного життя! <br /> 16. Докладатимете кроки для усунення причин напруги. <br /> 17. Проблеми не потрібно переживати, їх потрібно вирішувати! <br /> 18. Умійте відмовляти ввічливо, але переконливо! <br /> 19. Якщо негативні емоції захопили вас під час спілкування, то зробіть паузу, помовчіть кілька хвилин, порахуйте до 10, вийдіть з приміщення, займіться іншим видом діяльності: переберіть папери на столі, поговоріть зі своїми колегами на нейтральні теми, підійдіть до вікна і подивіться в нього, розгляньте вуличний рух, небо, дерева, порадійте погоді, сонцю. <br /> 20. Робіть дні "інформаційного відпочинку" від ТБ і комп'ютера. Почитайте щось. <br /> 21. Відвідуйте музеї, виставки, театр, концерти. <br /> 22. Найкращим засобом для зняття нервової напруги є фізичні навантаження - фізична культура і фізична праця. Дуже корисним також є розслабляючий масаж. Чудовим засобом досягнення внутрішньої рівноваги є йога, дихальна гімнастика, релаксація. <br /> 23. Музика - це теж психотерапія. <br /> 24. Подбайте про психотерапевтичний вплив середовища, яка вас оточує (колірна гамма). Добре заспокоюють нервову систему зелений, жовто-зелений і зелено-блакитний кольори. Добре, коли вдома стіни пофарбовані в ці кольори, або ж достатньо просто подивитися на будь-яку річ, якогось із цих квітів, - і нервову напругу поступово зменшиться. <br /> 25. Відпочивайте на природі, адже такий відпочинок чудово заспокоює нервову систему і робить людину добрішою. <br /> 26. Позитивний вплив на нервах систему і настрій має і спілкування з тваринами. <br /> 26. Зняти напругу також допоможе зміна діяльності, коли позитивні емоції від приємного заняття витісняють смуток. <br /> 27. Приділяйте належну увагу власному здоров'ю! <br /> Рефлексія: <br /> Як ви себе почуваєте? <br /> Що ви відчували під час виконання вправ? <br /> Що Вам сподобалося / запам'яталося / вийшло / в ході виконання завдання? <br /> З якими труднощами Ви зіткнулися? <br /> Які запитання у Вас виникали? <br /> <br /> Психолог. Дякую всім за активну участь!Бажаю вам, щоб думки завжди були гарними і ясними, а слова - добрими і розумними. <br /> Успіхів Вам і внутрішньої рівноваги! https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/treningove_zanjattja_dlja_pedagogiv_rozvitok_stresostijkosti_jak_profilaktika_emocijnogo_vigorannja_pedagogi/2017-12-01-9 Блог Проценко Катерини Анатоліївни pisky-skol https://pisky-skola.ucoz.ua/blog/treningove_zanjattja_dlja_pedagogiv_rozvitok_stresostijkosti_jak_profilaktika_emocijnogo_vigorannja_pedagogi/2017-12-01-9 Fri, 01 Dec 2017 12:41:12 GMT