Блог

Головна » » Етика спілкування з людьми, які мають обмежені фізичні або інтелектуальні можливості

15:49

Етика спілкування з людьми, які мають обмежені фізичні або інтелектуальні можливості

Етика спілкування
з людьми, які мають обмежені фізичні або інтелектуальні можливості
Особливості спілкування.
Ставте на перше місце людину. Використовуйте: «людина з інвалідністю», а не «інвалід». Вживайте словосполучення «людина на візку», а не «інвалід на візку». Інвалідний візок – це засіб, який забезпечує індивідуальну мобільність. Запобігайте використанню негативних слів, наприклад, «каліка» чи «нещасний».
Спілкування з людьми, які користуються інвалідними візками чи мають обмежену мобільність
Люди, які користуються інвалідними візками, мають різні можливості. Хтось із них може користуватись руками та долонями (п'ястком), інші можуть встати з інвалідного візка та пройти певну відстань.
Коли ви спілкуєтесь з людиною, яка користується інвалідним візком, принесіть стілець і сядьте на одному рівні з нею. Якщо це зробити неможливо, то трохи відійдіть, щоб вона могла дивитись вам у вічі, не напружувала шию.
Не перехиляйтесь через людину, яка сидить в інвалідному візку.
Не штовхайте інвалідний візок, не торкайтесь його: це частина особистого простору людини. Якщо ви допомагаєте комусь подолати бордюр, не дочекавшись вказівок, то можете пошкодити інвалідний візок. Ви можете відокремити певні частини візка, якщо потягнете за ручки чи за підставку для ніг.
Люди, які користуються опорними тростинами або милицями, потребують того, щоб руки допомагали їм підтримувати баланс. Тому ніколи не смикайте їх за руки.
Люди з обмеженою мобільністю можуть спиратися на двері, коли відкривають їх. Якщо ці двері будуть відкриватись зі спини чи не очікувано, це може стати причиною падіння.
Якщо ви пропонуєте присісти людині з обмеженою мобільністю, то пам'ятайте: їй легше користуватись стільцями, які мають підлокітники або підвищені сидіння.
Люди, які не мають очевидних ознак інвалідності, можуть також мати певні проблеми з власною мобільністю. Наприклад, у людини із захворюваннями серця чи дихальних шляхів може виникати проблема після прогулянок на довгі відстані або після швидкого ходіння.
Деякі люди мають обмеження у функціонуванні п'ястків або рук. Будьте готові запропонувати допомогу, пов'язану з діставанням предметів, їх підняттям, відкриттям дверей.
Спілкування з людьми, які не бачать або мають обмежений зір
Люди, які не бачать, зазвичай знають, як зорієнтуватись на вулиці. Вони можуть користуватись білою тростиною або мати собаку-поводиря. Людина може мати часткову втрату зору. Будьте готові запропонувати допомогу (наприклад, прочитати щось), якщо вас про це попросять.
Перед тим, як починаєте спілкуватися з людиною, яка не бачить, назвіть своє ім'я та, за потреби, посаду. Тримайте проходи вільними від перешкод.
Люди, які не бачать, використовують свої руки для балансування. Тому, якщо їх потрібно супроводжувати, запропонуйте свою руку для підтримки, а не беріть їхньої. А ще краще скерувати руку людини, яка не бачить, так, щоб вона самостійно торкнулася поруччя чи спинки стільця, могла підійти до сходів або сидіння.
Якщо ви маєте залишити людину, яка не бачить, спочатку поінформуйте її про розташування виходу, а потім залиште її біля столу, стільця чи іншого орієнтиру. Для такої людини центр кімнати нічого не означає.
Не торкайтесь білої тростини чи собаки-поводиря. Собака працює і має бути зосередженим. Біла тростина – частина особистого простору. Якщо людина опускає тростину, не міняйте її положення. Але повідомте, якщо вона збилась зі шляху.
Спілкування з людьми, які не чують або мають обмежений слух
Найефективнішим способом спілкування з людиною, яка віддає перевагу мові жестів, є залучення кваліфікованого перекладача. Для повсякденного спілкування прийнятним є письмове спілкування.
Дізнайтесь у людини, яка не чує, чи бажає вона спілкуватися мовою знаків, жестів, у письмовій формі. Якщо вам важко зрозуміти мову людини, яка не чує, повідомте її про це.
Коли ви ведете розмову за допомогою перекладача, дивіться безпосередньо на людину, яка не чує і говоріть безпосередньо з нею. Наприклад: «Що ви бажаєте?», а не звертайтесь до перекладача: «Запитайте, чого вона (він) бажає?».
Не приймайте рішення за людей, які не чують, вони повинні самостійно прийняти їх.
Перш ніж вступати в розмову з людиною, яка не чує або має обмежений слух, переконайтесь, що ви отримали її увагу. Залежно від ситуації ви можете подати знак рукою, доторкнутися до плеча тощо.
Перефразуйте, а не просто повторюйте речення, які не розуміє людина.
Під час розмови Ви повинні повернутися обличчям до людини. Для ефективного спілкування найбільше підходить спокійна кімната з належним освітленням. Якщо джерело світла (наприклад, вікно) знаходиться позаду вас, відблиски можуть заважати людині, яка не чує, або має обмежений слух, бачити ваше обличчя, це може ускладнити читання з губ.
Говоріть чітко. Більшість людей, які не чують або мають обмежений слух, розраховують на те, що зможуть читати з губ людини, яка говорить.
Не існує потреби розмовляти підвищеним тоном з людиною, яка не чує. Якщо людина користується допоміжним пристроєм, він буде налаштований на нормальну гучність голосу.
Спілкування з людьми, які мають труднощі мовлення
Уся увага повинна бути зосереджена на людині. Не переривайте і не закінчуйте речення замість неї. Якщо вам важко зрозуміти, попросіть повторити. У більшості випадків людина не заперечуватиме. Якщо після спроб ви все ще не можете зрозуміти людину, попросіть її написати чи запропонувати інший спосіб спілкування.
Спокійне оточення полегшує спілкування.
Можливість спілкуватись та бути сприйнятим – важлива для кожного з нас.
Спілкування з людьми, які хворі на епілепсію (епілептичні напади)
Якщо в людини напад, то ви не можете зупинити його. Якщо вона впала, переконайтесь у тому, що її голова захищена, та дочекайтеся кінця нападу.
Коли напад минув, людина може втратити орієнтацію у просторі та почуватись збентеженою. Спробуйте забезпечити їй умови, щоб вона могла прийти «до тями» – повернутись до свого звичного стану.
Спілкування з людьми, які мають психіатричні захворювання
Стрес може впливати на можливість функціонування людини. Спробуйте не доводити ситуацію до критичної межі.
Люди, які мають психіатричні форми інвалідності, мають різні індивідуальні риси та у різний спосіб долають свою інвалідність. Ставтесь до кожної людини як до особистості.
Спитайте, що буде для неї найзручнішим та якомога краще задовольніть її потреби.
Коли людина перебуває у кризовому стані, залишайтесь спокійним, намагайтесь підтримати її. Запитайте, чим ви можете їй допомогти, та дізнайтесь, кого можна покликати на допомогу.
Спілкування з людьми, в яких інвалідність пов'язана з інтелектуальним недорозвиненням
Говоріть із людиною чіткими реченнями, використовуючи прості слова та конкретні (а не абстрактні) поняття.
Не розмовляйте з людиною, яка має інвалідність, пов'язану з розвитком, як з дитиною, не говоріть зверхньо. Використовуйте темп розмови, складність та словниковий запас відповідно до можливостей людини.
Пам'ятайте, що людина доросла й може приймати власні рішення (крім випадків, коли вам відомо інше).
Людина з інвалідністю, пов'язаною з розвитком, часто не може швидко приймати рішення. Будьте терплячими та дайте їй для цього стільки часу, скільки вона потребує.