Блог

Головна » » Співпраця з родинами, діти яких потребують інклюзивного навчання та виховання

15:52

Співпраця з родинами, діти яких потребують інклюзивного навчання та виховання

Співпраця з родинами,
діти яких потребують інклюзивного навчання та виховання
Як відомо, інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.
Залучення родини є однією з базових складових інклюзивної освіти.
Значення співпраці між школою і сім'єю для успішного навчання учнів неможливо переоцінити. У традиційній концепції батьківського залучення провідними дійовими особами виступали вчителі, тоді як батькам часто відводилася пасивна роль. Новий підхід до розвитку такої співпраці ґрунтується на принципах активної участі, коли родини та школи працюють разом і будують свої стосунки на засадах партнерства. У цьому процесі беруть участь сім'ї, педагоги та інші представники шкільної спільноти; вони спільно намагаються створювати оптимальні умови для навчання учнів і забезпечувати їхнє благополуччя. Наші школи стають дедалі більш розмаїтими, і це означає, що нам необхідно розшири своє розуміння сімейних структур і заходів, продумувати методику роботи з учнями, які самі по собі уособлюють це розмаїття: в плані навчання, культури, мови та виховання. В умовах істинної співпраці зі школою родини часто привносять знання та інсайти, які в іншому випадку залишилися б без уваги. Спираючись на ці знання, вчителі й керівники закладу освіти можуть організовувати навчальний процес таким чином, щоб допомагати учням розв'язувати свої унікальні задачі та задовольняти свої інтереси, а також робити все можливе для успішного навчання кожної дитини.
Школи мають брати на себе ініціативу в налагодженні й підтриманні співпраці з родинами. Зокрема, вся система роботи в навчальному закладі має:
- працювати на створення доброзичливого шкільного середовища, відкритого для всіх родин;
- підкреслювати, що родини є активними членами загальношкільної спільноти фахівців, яка навчається;
- заохочувати родини висловлювати свою позицію (тобто своє розуміння, погляди й очікування) стосовно всіх питань життєдіяльності навчального закладу;
- створювати умови для активного залучення родин до процесів управління й ухвалення рішень на рівні школи;
- заохочувати довіру, відкритість, спільну відповідальність за прийняті рішення стосовно організації навчання учнів та створення для них рівних умов;
- передбачати демократичні механізми для того, щоб усі голоси батьківської громади було представлено й почуто;
- допомагати впевнитися в тому, що всі родини розуміють, наскільки співпраця і представництво важливі для школи (в тому числі родини, для яких англійська мова не є рідною, та родини з низьким рівнем грамотності);
- залучати волонтерів для допомоги в усіх аспектах життєдіяльності навчального закладу, а не лише для проведення шкільних свят та організації позакласної роботи (наприклад, для надання підтримки у процесі навчання, діяльності спортивних секцій та для роботи в шкільних комітетах);
- передбачати виділення додаткових ресурсів, які дають змогу родинам брати участь у процесі співпраці;
- відображати думку про високі очікування для всіх учнів;
- забезпечувати організаційну структуру, яка сприяє продуктивній співпраці;
- заохочувати бажання експериментувати, застосовувати інноваційні методи, шукати способи вирішення проблем на місцевому рівні та впроваджувати їх силами громади;
- сприяти обміну думками та робити його обов'язковим елементом навчального процесу на уроці та невід'ємною складовою загальної шкільної практики;
- сприяти створенню на території школи місць, атмосфера яких заохочує до співпраці та обговорення;
- вітати унікальність кожної родини (її структуру, мову, життєву умови, етнічну приналежність), щоб прищеплювати учням розуміння розмаїття;
- передбачати комплекс заходів для того, щоб родини могли регулярно спілкуватися з педагогічним колективом, обговорювати свої очікування, прогрес дитини в засвоєнні навчальної програми та забезпечення її благополуччя; причому така комунікація організовується в зручний для родини спосіб;
- заохочувати батьків відвідувати тренінги та семінари для дорослої аудиторії, які проходять на базі школи;
- створювати можливості у школі для контактів між родинами, для обміну знаннями та представлення своєї унікальності;
- передбачати заходи для збирання та спільного обговорення даних про бар'єри для співпраці з родинами та умови, які їй сприяють.
Співпраця між школою і родиною — це не просто набір процедур чи заходів. Якщо така співпраця відбувається в атмосфері відкритості, довіри, поваги та взаємності, то родини й освітяни здатні спільно знаходити відповіді на виклики свого контексту. Також вона буде можливою лише тоді, коли є готовність експериментувати й нести колективну відповідальність за прийняття рішень. З часом повага та співпраця між школою й родиною веде до взаємного розуміння і тіснішого узгодження очікувань обох сторін, що, відповідно, також допомагає учням втілювати ці очікування в життя.
Батьки можуть надавати корисну інформацію та забезпечувати підтримку у процесі навчання. Тому важливо від початку налагодити з ними хороші стосунки, провідним принципом яких є співпраця. Рух інформації має бути двостороннім. Тобто не лише батьки здатні ділитися з вами цінними спостереженнями, а й ви також можете робити те саме для них, даючи змогу більше дізнатися про прогрес їхньої дитини в школі. Розпочинати контакти з батьками варто якомога раніше, можливо навіть до початку навчального року. І в ідеальному варіанті між вами мають складатися приязні й продуктивні стосунки на основі взаємного розуміння.
Нижче пропонуємо кілька запитань для бесіди з батьками, які допоможуть глибше зрозуміти учня:
У чому полягають сильні сторони вашої дитини і в яких сферах вона виявляє певні потреби?
Які особливі таланти є у вашої дитини?
Що мотивує вашу дитину? Які в неї інтереси?
Чи подобається вашій дитині у школі?
Чи має ваша дитина особливі страхи або чи є щось, що змушує її хвилюватися?
Чи багато друзів у вашої дитини? Які вони?
Які стосунки у вашої дитини з учителями?
Чи полюбляє ваша дитина групові види діяльності або, навпаки, воліє
працювати сама?
Чи приймає ваша дитина на себе відповідальність за виконання завдань?
Розкажіть, будь ласка, про попереднє навчання вашої дитини (навчальні заклади, контексти тощо).
Які цілі для вашої дитини ви ставите цього року?
Чи є щось іще, що я маю знати, або будь-яка інша інформація, яка може мені знадобитися?
Яку інформацію я можу надати вам зараз і в подальшому на регулярній основі? Чим я можу допомогти вам цього року?
Використовуючи ці запитання як орієнтир під час розмови, поряд з ними можна також досліджувати інші аспекти та пропускати пункти, що не стосуються вашого навчального контексту. У процесі бесіди рекомендується дотримуватися обраної тематики й витрачати мінімум часу на сторонню інформацію. Однак це не означає, що ви не повинні відхилятися від наперед визначеного напряму. Адже батьки можуть піднімати інші запитання, які не спали на думку вам. Проте, навіть відходячи від основної теми бесіди, необхідно пам'ятати, що мета вашої зустрічі полягає в тому, аби більше дізнатися про учня. Також слід звернути увагу на те, що отримана від батьків інформація, якою б неформальною вона не була, має залишатися конфіденційною і її не можна розголошувати навіть своїм колегам у школі. Якщо ви бажаєте поділитися окремими фактами чи даними з іншими працівниками, спершу потрібно заручитися дозволом батьків.
Для спілкування слід обирати місце, де батьки почуватимуться комфортно, наприклад зручну й привітну кімнату у школі. Можна запропонувати каву або чай і докласти всіх зусиль для підтримання неформальної атмосфери. Це, по-перше, допоможе отримати більш відкриті й розгорнуті відповіді і, по-друге, дасть батькам відчуття, що їх сприймають як важливих членів спільноти вашого класу й школи.